Головна сторінка » Бібліотечні заходи

Куди потрапляє електронне сміття?

Про це запропонували поговорити на черговому перегляді документального кіно в дискусійному кіноклубі Docudays UA Центральної міської бібліотеки ім. В.Г. Короленка.

В останні роки розвинені країни вважають за краще скорочувати гігантські витрати по утилізації свого електронного сміття, просто вивозячи його в країни, що розвиваються. У більшості випадків цей експорт – незаконний. У США, за деякими оцінками, від 50 до 80% зібраних на переробку відходів закінчують своє життя в Індії або Китаї і абсолютно законно. На відміну від країн Європи, США не підписали Базельську конвенцію – міжнародну угоду, що забороняє транспортування електронного сміття з розвинених країн в країни, що розвиваються. Конвенція налічує 170 країн-учасниць і покликана захистити здоров'я людини і навколишнє середовище від згубного впливу, пов’язаного з виробництвом, використанням, транскордонним перевезенням і видаленням небезпечних відходів.

Фільм «Земля електронного сміття» австралійського режисера Девіда Феделеша, запропонований глядачам для перегляду і обговорення, розповідає про країну-звалище електронного сміття Гану (Західна Африка). У фільмі дорослі й діти Гани вручну розбирають і спалюють електронні відходи, привезені з розвинених країн, напхані токсичними речовинами, небезпечними для здоров'я. Така практика боротьби з непотрібною електронікою використовується практично у всіх країнах світу, крім, хіба що, Європи. Переробка – хороший спосіб повернути ресурси, використані при виробництві продукції, знову в роботу. Однак нерідкі випадки, коли використовуються такі способи переробки, що краще б їх не було: випалювання кабелів і проводів на відкритому вогні, виплавка дорогоцінних металів, спалювання непотрібної пластмаси. При цьому в атмосферу викидаються важкі метали: свинець, ртуть і кадмій. Ртуть поширюється по харчових ланцюгах і накопичується в живих організмах, найчастіше в рибі. Якщо вироби містять ПВХ, при їх спалюванні в атмосферу викидаються також діоксини і бромовані антипірени. В Україні електронне сміття практично не переробляється, а вивозиться на сміттєві полігони.

 У кіноклубі Docudays UA подивилися, як в іншій країні збирають і переробляють чуже сміття і поговорили про те, що або хто насправді є сміттям? І хто вважає громадян країн третього світу сміттям. Людина – це той, хто творить сміття або людина і є сміття? У малобюджетному фільмі Девіда Феделеша глядачі знайшли відповіді на ці та інші питання.

 

07 Вересня 2017